Йона, Яків, Україна

Мабуть ви знайомі з тлумаченням книги Йони, яке основане на припущенні, що Йона тому не хотів проповідувати в Ніневії, що любив Ізраїль, не зважаючи на те, що вони відступили. Він знав з Писання (Повторення Закону 32), що Бог судитиме свій народ за гріхи і сигналом того, що це станеться незабаром був наказ проповідувати в Ніневії. Це створювало потенційну можливість наверення для цих язичників і ставило Ізраїль під загрозу завоювання з боку Асирії, яка у випадку покаяння не буде знищена, а стане могутньою Імперією, що буде розширюватися і врешті решт стане Божим інструментом суду над Ізраїлем. Як відомо, саме так все і сталося. 

Я не зустрічав більш розумного пояснення цієї історії, тому цілком впевнено запитую - як це тлумачення і застосування книги Йони до часів, в які вона була написана стосується наших часів ?

Після повномаштабного вторгнення в Україні дуже виріс патріотичний градус. Всім здоровим і нормальним людям тут, по світу і навіть в Росії зрозуміло, що Рашка вторглася на територію суверенної держави і всіма можливими способами намагається нас впокорити і знищити. Ми обороняємося з вірою в те, що Господь нам допоможе. 

Але шукаючи відповідь на питання чому це сталося неможливо не спробувати провести паралелі, основуючись на вищезгаданих подіях і принципах Святого Письма. В чому схожість ? А в тому, що зміцнення і аргресія держави-антихриста проти України було допущене Богом так само, як Ним було допущена агресія Асирії проти Ізраїлю. Не будемо зараз говорити про те, що стосується загарбника - на нього рано чи пізно чекає відплата. Але чи маємо ми сприймати цю агресію як Божий суд над нами, відступниками-українцями ? 

Думаю, маємо. І в першу чергу це стосується Церкви, яка  на  теренах нашої держави має всі ознаки відступництва. Це важка тема, тому що нам хочеться думати, що з нами Бог і що Він на нашому боці. Але якщо бути відвертими, то стає очевидним, що питання не в тому, на чиєму боці Господь, а в тому, на чиєму боці ми. 

На чиєму боці номінальні християни і релігійні фанатики, які скасовують своє хрещення безбожною поведінкою і словами. На чиєму боці священники і пастори, які не вчили людей і не подавали їм відповідного прикладу ? Звісно, не потрібно узагальнювати, але я наполягаю на тому, що тенденція дуже сумна: ми - народ-відступник. Є відмінність у відступництві,  коли йдеться про православних і протестантів чи католиків: воно у всіх нас різне. Це окрема розмова, але висновок один: ми, так само як тоді Ізраїль, маємо пройти через смерть. Ми вже через неї проходимо. І в першу чергу це стосується таких як Йона, які з любові до Батьківщини і Господа, ревно захищають свою праведність, не сильно переймаючись тим, що порушуються Божий наказ. Благо, що він продовжує робити Своє - хоча це, мяко кажучи, не приємно.

І все ж таки - що робити ? "Змиритися під міцну Божу руку". Однією з головних ознак відступництва є війни і чвари посеред християн. Це не обов'язково агресія, це прохолодне, критичне ставлення, це сектанство, це бажання довести свою правоту і виділитися своєю "ортодоксальністю" чи "сучасністю". Мабуть, це було реальністю тих спільнот, до яких пише Яків, цитату з листа якого я навів вище. Ось цілий уривок: 

розділ: 4

Звідки війни та свари між вами? Чи не звідси, від ваших пожадливостей, які в ваших членах воюють? Бажаєте ви та й не маєте, убиваєте й заздрите та досягнути не можете, сваритеся та воюєте та не маєте, бо не прохаєте, прохаєте та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на розкоші свої. Перелюбники та перелюбниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається. Чи ви думаєте, що даремно Писання говорить: Жадає аж до заздрости дух, що в нас пробуває? Та ще більшу благодать дає, через що й промовляє: Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать. Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, то й утече він від вас. Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас. Очистьте руки, грішні, та серця освятіть, двоєдушні! Журіться, сумуйте та плачте! Хай обернеться сміх ваш у плач, а радість у сум! Упокоріться перед Господнім лицем, і Він вас підійме! Не обмовляйте, брати, один одного! Бо хто брата свого обмовляє або судить брата, той Закона обмовляє та судить Закона. А коли ти Закона осуджуєш, то ти не виконавець Закона, але суддя. Один Законодавець і Суддя, що може спасти й погубити. А ти хто такий, що осуджуєш ближнього?

Яків писав це до зруйнування Єрусалиму, який на той час став "великою блудницею, яка напоювала своїм блудом всі народи" (Об'явл). Але він писав до братів в Діаспорі. А розвиток подій був страшним - земля і всі діла на ній згоріли (2 Пет). А потім постало нове. 

Так що, брати забудьте про кінець війни, забудьте про "світло в кінці тонелю" - Захід, до якого ми так прагнемо вже давно відступив і йому теж треба приготуватися - Росія, чи Китай будуть бичем в руці Божій - я не знаю. Думаю, Китай. Так колись мала приготуватися Юдея (Південне Царство), яка теж відступила, але суд над якою незабаром настав: через 136 років після падіння Ізраїлю. Пам'ятаймо Йону, прислухаймося до Якова. Це має бути нашою єдиною турботою: самим не стати відступниками.