Голгофа (Calvary) 2014

Це просто відгук. Кіно я подивився 28 вересня 2014 року. Потім ще раз. Немаю звички передивлятися фільми, але з-поміж тих, що бачив був один, який сподобався і який я передивлявся - Форест Гамп. Багато років він залишався улюбленим. Але враження від Голгофи залишилися надовше. Тепер, через 10 років, коли я перечитую цей відгук, то розумію, що ніякий фільм не вражав мене більше. Тоді я написав рецензію...

Реальність в якій ми живемо, але якої ми не знаємо. Реальність буття. І був вечір і був ранок.

Людина - то купа лайна і це лайно виливають на тебе з перших кадрів фільма. Складна реальність людського буття (цікаво де вона відкривається - сцена 1). Священник сидить собі в сповідальні, подрімує потроху, тут черговий відвідувач. каже, що його в дитинстві насилував священник і що тепер йому кортить вбити нормального, що він вб`є того попа з яким говорить. Падре прокинувся.

Подальші сцени я викладу довільно, не памятаю порядку всіх сцен, карочє, фільм побудований по днях (Пн, Вт, Ср і т.д). Це буденне життя попа протягом тижня його життя.

Хлопчик, який прислуговує попу виглядає байдужим і черствим, священник, який служить разом з ним - стурбованим, хоча в процесі розвитку подій виявляєтся навпаки. 

Прихожани як прихожани - всім пофіг, але кожному на свій манер. Є донька, яка приїхала до попа і читає йому казки в перервах між "розборками", які доводиться вчиняти нормальній людині в середовищі безвідповідальних. Хто з них ублюдок, який побив Вероніку: її чоловік чи Саймон - коханець-негр з південної Африки ? Але хто змушує тебе, падре, вмішуватись, натикатися на нелюбязність ? Це в них напевно професійне.

Інший священник каже попові, що цю ситуацію можна описати як "делікатну". Коли неделікатні ситуації далі по сюжету трапляються з попом і він б'є пляшки в барі, напившись до чортиків, "правильного" священника вже нема. Іронія. Він мабуть десь дає нові поради, розвязує нові "делікатні" ситуації. Або д....ть в туалеті, нікого не "ображаючи". 

Здоровим глуздом відмічені стосунки попа з донькою - це можна побачити з їх невимушених діалогів. А між діалогами - будні, як наприклад така сцена. Місцевий поліцай дає пістолет для попового друга, помираючого діда. Каже, що колись його понизили за те, що арештував педофіла в рясі. Видно ця тема їм там наболіла, бо в самого цього поліцая дома тусуєтсья пєдік. Так модно. Поліцай припускає, що того пєдофіла в рясі відправили в Африку, де він міг робити все що угодно. В фільмі є сцена де він б`є пику вищезгаданого поборника делікатності. Ні, поліцай не спить з тим пєдіком... хочеться його поважати. Це був тільки понеділок, день другий.

Далі розмова з Майклом, він юний, носить бабочку і зупинився перед питанням: "Чи то з собою покінчити, чи в армію піти ?" 

Розмова з ним - це не розмова священника з тим, хто приходить на сповідь, а скоріше розмова психіатра з пацієнтом. Юнак задоволений відповідями, бо ставить беззмістовні питання. А які є обов'язки священника ? В одній зі сцен фільму піп оригінально відповів на питання єпископа: "Чи відпустив він тому, хто йому погрожував гріхи?". Каже: він не просив. Так само і з Майклом, від попа не чекають життєвих порад, а лише виконання прямих обовязків - прощати гріхи. Нащо їх прощати тому, хто не усвідомлює, що згішив ? 

В фільм є ще Карлсон (ім'я вгадане мною). Це розбитий щастям філософ-фінансист. Йому погано, він пропонує пожертви на церкву і сцить на картини. Він не байдужий, але йому дуже погано.

Далі сцена з жінкою іхтіолога, яка вижила в автокатастрофі. Іхтіолог помер, а вона чомусь схожа на янгола. Після того, як піп бачить гріб іхтіолога і чує від неї: "Інколи мені здається, що я не витримаю, але ні - витримаю", то вирішує повернутися як святий Петро в романі Quo Vadis "до Риму". 

Спілкування з донькою про самогубство Христа. Цікава цитата: в кожного віку є своя логіка. 

Ман`як Фредді: коли щось робиш, почуваєш безсилля: нащо я тут, Фредді ?

Далі все як по маслу.

Згоріла церква.

Містер Фітжеральд - 100 000 євро на церкву.

Лайна достатньо.

Відверта розмова з донькою.

Вбили собаку падре.

Почуття батька, який не довіряє...

Нащо ви мені це розказуєте ?

Далі згадана вище сцена смирєнія (до упора)

Без покликання це не робиться. Ви обманюєте самого себе - це найгірше, що я можу сказати про людину.

Він повертається. Похоже що хепі енда не буде...

Дні минули, а точніше були прожиті і от він встає, молиться, бере з собою розряжений пістолет для діда і йде на пляж.

Доньці каже, що люди серйозно недооцінюють вміння прощати.

Зустрічається з Фіцжеральдом, обіцяючи йому повернути його до життя, викидає пістолет в море і йде на пляж.

Фінальна сцена. 

Спалити церкву це я можу зрозуміти, але нащо було вбивати собаку ?

Молись. Я вже помолився.

Вистріл.

Тюрма.

Сльоза доньки, яка прийшла на побачення в тюрму.

Не впадай у відчай, одного з лиходіїв було врятовано, не обманюйся, одного з лиходіїв було проклято (Августин)

https://uakino.me/filmy/genre_drama/3796-golgofa.html