18-03-2025

 

Сьогодні я прокинувся від питання: What is my only comfort in life and in death? Зпросоння серце огорнула втіха від відповіді. 

Я зараз в Києві на курсах екстримального водіння. От як може повертатися доля - вчора ти навіть не думаєш про машини, а завтра працюєш в автослужбі, здаєш на права і вчишся на курсах екстримального водіння. Що буде післязавтра ? Не знаю, але точно не те,  що я думаю сьогодні. 

Вчора побратим сказав, що після війни буде багато людей, з яких війна не вийде. Ми говорили про новий статус ЗСУ, який прирівнює їх до миротворчих сил, про те, що багато хто шукатиме себе в цій роботі за кордоном. Тут те саме, як з будь-чим іншим: коли певна діяльність чи середовище стає для людини настільки визначальним, що вона себе тільки з ним ідентифікує, людина стає сектантом. Військовий, вчитель - це може стати діагнозом. 

Чим це відрізняється від покликання ? Покликання - це не просто професія, а професія, до якої тебе покликано: тобто визначальним Той, хто кличе. Тебе може бути покликано до іншої професії, але навіть якщо ні, при такому підході ти залишаєшся відкритим до нового. Господь творить нове. 

 Ще ти розумієш обмеження, які пов'язані з твоїм середовищем чи видом діяльності. Якраз цього бракує тим, хто обожнює свою професію і не може уявити себе в іншій ролі. Це своєрідне сектанство - воно живе  в людині навіть тоді, коли вона покидає певне сектанське середовище: як то кажуть "вийшов з баптизму, а баптизм не вийшов з нього". Такі адепти різних сект, і це не обов'язково релігійні секти, зазвичай не їх не полишають, та й вони не відчувають потреби. 

Тому що якщо ти спадковий військовий, чи вчитель, чи пастор, то тобі може почати здаватися, що свій такий, яким ти його бачиш в своїх окулярах, або як кажуть, в своїй бульбашці. До речі ті, хто усвідомлюють, що сприймають речі через "свою бульбашку" чи "свої окуляри" зазвичай не є яскравовираженими сектантами. Вони просто розуміють, що їх бульбашка це ще не весь світ. 

Суть сектанства - це спотворення вчення про Трійцю: вчення про одиничне і множинне. Про це можна прочитати в книзі Трійця і реальність, яка є своєріним катехизизом, в якому це вчення пояснюється. 

Коли я думаю про те, що є єдиною втіхою, то маю на увазі Єдиного, Який Сам у Собі Триєдиний, а значить здатний вийти за межі Самого Себе. Не будемо робити тут спроб в це заглиблюватися, кому цікаво, читайте книжку, яку я згадав. Поза вченням про Трійцю люди стають або тиранами, які визнають лиш Єдине, або роздрібленими і ізольованими одне від одного сектантами, які задоволені тим, що живуть виключно в своїй бульбашці. Перші сприяють сектанству, вклоняючись одиниці, другі - вклоняючись трійці. Але і перші і другі - сектанти. Втішає і дає вийти за межі одиниці, в ній залишаючись, лише Триєдиний. 

Тому життя - це відкрита книга: ніколи не знаєш, що попереду, але цікаво не заглядати, а прочитати, проти. Важливий процес. Якщо заглянеш у кінець книги, то дізнавшись певні факти, не зробиш з цього вірні висновки. Так само людина читає Білію і думає вичитує в ній окремі есхатологічні факти: їй здається, що вона їх розуміє, але розуміння приходить тільки тоді, коли щось реалізується, стає сьогоденням. Зазвичай це не те, що ми собі науявляли. Що я думав на початку "нульових" про 2025 рік ? Зараз соромно визнати, що був таким наївним. 

Тому я не хочу попадатися в ту саму пастку. Коли ми мріємо чи плануємо, то ніби йдемо протоптаною доріжкою, до якої звикли настільки, що навіть не помічаємо, як знову потрапляємо у ту ж саму пастку: з одного сектанства - в інше. 

До речі існує цікаво стаття  Йоана Шаховського, архієпископа Каліфорнійського, яка називається "Православ'я в сектанстві і сектанство в православ'ї", - дуже цікаві роздуми на тему, про яку я зараз пишу у виключно релігійному викладі. 

Отже, ніких планів: життя на дачі, подорожі, робота - всього цього може не бути, а натомість може бути зовсім інше: не знаю чим буду займатися, де буду жити. Кардинально змінити ставлення до цього допомагають думки про смерть:  Господь може зупинити і забрати в будь-який момент, обірвати історію, чи то зробити в ній такий поворот, після якого якого ти опинишся там, куди йшов. Але розуміючи що можу сьогодні померти, я все ж не тільки тому не прагну знати, переживати чи планувати завтрашній день. Я цього не роблю, тому що єдиною втіхою у житті та смерті є Той, Хто може покликати до чого завгодно. Отакі думки зпросоння...