10НпТ-1

אשרי הגוי אשר יהוה אלהיו העם בחר 

לנחלה לו׃

Вих.19

Власність - Своєрідний скарб. - Єврейське sĕgullah походить від кореня, знайденого в халдейській мові, що означає "заробляти" або "набувати", і означає насамперед якесь цінне майно, яке власник здобув власними зусиллями. (Пор. 1Хронік 29:3, де в англійському перекладі це слово перекладається як "моє власне добро"). Бог вважає ізраїльтян Своєю власністю завдяки довгій низці великих справ, зроблених для їхнього визволення, тому іноді кажуть, що Він "викупив" (Вих. 6:6; Вих. 15:13) або "відкупив" їх (Вих. 15:16). Слово sĕgullah тут вживається вперше. Пізніше воно стане епітетом, що характеризує Ізраїль (див. Второзаконня 7:7). (Див. Втор. 7:6; Втор. 14:2; Втор. 26:18; Пс. 135:4; Мал. 3:17; пор. також Тит. 2:14; 1Петр. 2:9.

5 А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля то Моя! Вих. 19:5. Мовою оригіналу в цьому реченні тричі повторюється слово з коренем "шамар" (слухаючи слухати, дотримуватися). В Євангелії Господь каже: хто має вуха, щоб слухати. Краще перекладати це - хто має вуха, слухайте краще. Від того, як ми слухаємо залежить як ми робимо. Слухати і робити ''- це і є робити відпвідно до почутого.

робити

Пс.122 Цей Псалом мабуть відгукувався в серцях людей, оскільки для багатьої він був спогадами дитинства, коли вони вперше побували в Єрусалимі на святі. Уявити самого Давида в цій ролі не можемо, тому що коли він був дитиною, то Єрусалим належав євусеям, проте навіть у дорослого ці почуття захоплення можна назвати "дитячими", тому що здатність дивуватися - це з дитинства.